 |
Четвер
17.07.2025
02:53 |
| Статистика |
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0 |
|
|
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід |
| Офіційний сайт Коропецької ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Марка Каганця |
ВІКОВІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДИТИНИ
Період з 7 до 10 років є дуже важливим у розвитку дитини ще й тому, що саме тоді у неї закладаються риси відповідальної людини. Майданчиком для формування цієї відповідальності є її шкільні справи, її навчання. Якщо цей процес — процес прийняття дитиною на себе відповідальності за власне навчання — не відбувся протягом перших двох-трьох років навчання — існує певна небезпека, що надалі дитина в першу чергу навчатиметься «для батьків» або «для вчителів», та аж ніяк не «для себе самої». Ускладнення можливі не тільки в сфері навчання. Якщо до віку 9—10 років дитина не відчуває відповідальності за прибирання власного ліжка, годування улюбленої домашньої тварини, виконання тих чи інших справ, які їй робити вже під силу, — всі ці проблеми «сніжною лавиною» накриють ваші родинні стосунки десь з років 14—15. І виправляти цей брак відповідальності буде набагато складніше.
Алі все сказане не означає, що дитину потрібно покинути без догляду. Ні, саме в цей період батькам треба якомога більше зустрічатися з вчителями своїх дітей, цікавитися їхніми успіхами, розпитувати про труднощі їхнього «шкільного становлення». І разом з учителями розробляти «таємні стратегії»: яким чином підвести дитину до виконання шкільних завдань. Підвести так, щоб це зробила вона сама. А мама або вчителька — лише допомагала. Єдність по¬глядів науковців полягає в тому, що головне завдання першої вчительки — не стільки навчити дитину грамотності, скільки на¬вчити її вчитися. А ще — разом з батьками розвинути в молодшого школяра навички відповідальної людини. І закласти перші навички оцінювання власних дій і вчинків. Бо самооцінка людини має базуватися на її вмінні оцінювати саму себе, а не на зовнішній оцінці її іншими людьми.
Період з 11 до 15 років
Процес соціального розвитку дитини. Зазвичай оповідають, як у підлітковому віці, тобто в 11—15 років, дитина відходить від батьків. Відчуття дорослості, потяг до самостійності, бурхливий статевий розвиток та не менш бурхливий розвиток самоусвідомлення — найяскравіші психологічні характеристики цього віку. Саме у цей період емоційний контакт з дитиною, здається, «тріщить по швах». А її імпульсивні вибухи, незрозумілі витівки та всі інші «принади» підліткового віку нічого, крім образи чи роздратування, у нормальної дорослої людини не викликають. На жаль, дорослі рідко розповідають дітям про ці «емоційні бурі» та гормональні сплески, що супроводжують статеве дорослішання дітей. Та наші діти, окрім пояснення процесу статевого дозрівання, потребують нашої підтримки ще в одному важливому аспекті дорослішання. Саме в цей час відбувається інтенсивне соціальне становлення, соціальний розвиток дитини. Треба зауважити, що дитина експериментує з уявленням соціуму про неї, опановує ту чи іншу внутрішньогрупову роль, позицію саме в оточенні однолітків. Для когось вистачає середовища шкільного класу, хтось випробовує себе у вуличній компанії. І перш ніж засуджувати тих чи інших друзів дитини, спробуйте зрозуміти, чим дитину приваблює саме це оточення. Можливо, тільки там вона отримує позитив¬не ставлення та загальне схвалення. Тільки в цьому оточенні вона почувається розслаблено. Або навпаки, саме це оточення допомагає їй відчути «гостроту життя», і так — саму себе. Варіантів — безліч. Та в кожному з них простежується єдина тенденція: глибинні психологічні мотиви дитини позитивні.
|
| Категорія: Психологічна просвіта батьків | Додав: kristinkoropec (20.03.2021)
|
| Переглядів: 159
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|